Нещодавно
antplat своїм
записом про турецький кавал підштовхнув мене до оформлення думки про тюркську музику: якщо не єдиний, то найпоширеніший спосіб колективної гри там є гра в унісон. Таке я чув і в Узбекистані, і в Туркменістані, і ще раз почув м у відеосюжеті в Антоновому журналі, де каваліст грає разом зі скрипалем, а скрипаль ще й співає (4:26).
Але ж, коли я про це написав, то згадав, як я років двадцять тому почув пісню Agidelnyng Kamyshlary, яку співала Наіля Фатехова. Мені дуже сподобалось, як звучить приспів, коли вступають двоє чоловіків — ось вам гетерофонія.
Начебто татари — теж тюрки… Та все ж, музику грають вони не тюркську. І звукоряд у них пентатонічний, і ритм розмірений. Це швидше притаманне монголам та тувинцям, ніж тюркам.
А веду я до того, що музична культура народів, розвивається під значним впливом музики сусідів; на відміну від цього, на мову сусіди впливають значно менше. Це я вже придумав
під впливом
sestra_kerry.
Порівняймо, ось, фіннів та угорців. За походженням і ті, й інші — уральці.
Однак фінську музику можна порівняти з російською:
а угорську з румунською (та іншою балканською):
Бурдон. Polsko-Magyar Set на Last FMP.S. Быть может, я в чём-то и не прав… (© Дружки)
2009 @ Wissenstein